The right to a name

Право дозволяти або забороняти використання імені фізичної особи в художніх творах не може бути проігнороване їх авторами, адже має безпосередній вплив на життя людей

Захист права на використання імені фізичної особи в художніх творах здається легким завданням: є реальна людина з власним іменем, яке важко з чимось сплутати, і його використання, коли воно відбувається, є очевидним. Та за цим на перший погляд простим питанням приховано багато неоднозначного, а судова практика в Україні перебуває лише на етапі формування і не готова поки що дати вичерпні відповіді.

У кожного з нас є право на ім’я, а також право на використання імені — людина може розпоряджатись ним у всіх сферах своєї діяльності на власний розсуд. Наше право на ім’я кореспондує обов’язку інших осіб отримувати від нас дозвіл на використання нашого імені у своїх творах як імені персонажа. Так само захищаються й імена померлих людей — їх можна використовувати лише за згодою родичів у визначеній черговості. Це є закономірним, адже автор не обмежується у творі нічим, крім власної фантазії. Але для людей, що реально існують, це може стати проблемою.

Захист імені

Якщо звернутись до чинного законодавства, то Цивільним кодексом (ЦК) України в статті 296 визначено право особи на використання її імені в усіх сферах своєї діяльності, що передбачає розпорядження іменем на власний розсуд. І якраз це право кореспондує обов’язку інших осіб отримувати від особи дозвіл на використання імені у своїх творах як імені персонажа. Цим положенням закон захищає людину від реальних проблем, які можуть виникнути в результаті художньої творчості.

Так, норма визначає, що використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як імені персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою. Після смерті особи дозвіл на використання її імені можуть надати найближчі родичі у визначеній черговості: першими є діти, вдова (вдівець), а за їх відсутності — батьки, брати та сестри. Цікаво, що норма нічого не каже стосовно можливості надання згоди наступними поколіннями родичів.

Водночас не вважається порушенням цього права (і не потребує отримання згоди) використання імені особи в творах документального характеру, тобто тих, у яких об’єктивно висвітлюються історичні події без творчого домислу окремого автора чи групи авторів. Так само не потрібно отримувати згоду особи на використання її імені з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звітах, стенограмах, протоколах, аудіо­, відеозаписах, архівних матеріалах тощо). Цивільним кодексом України передбачено й деякі інші винятки, однак головною темою цієї статті є саме використання імені особи без її згоди в художньому творі.

Якщо права на використання імені фізичної особи в художніх творах порушено в газеті, книжці, кінофільмі, теле­, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, то способом захисту в такому випадку є передбачена статтею 278 ЦК України можливість звернутись до суду по заборону поширювати інформацію з порушенням права особи. Якщо ж випуск газети, книжки, кінофільму, теле­, радіопередачі тощо у світ вже відбувся, то суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, — вилучити тираж газети, книжки тощо з метою його знищення.

Крім того, особа може звертатися по відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної порушенням її права на використання імені. Така шкода доводиться за загальними правилами цивільно­правової відповідальності.

На практиці

В оприлюдненій українській судовій практиці вдалося знайти лише одну справу, яка стосується припинення порушення права на використання імені особи в художньому творі, рішення в якій набрало законної сили.

У справі № 2490/22­ц­1390/11 суд першої інстанції — Першотравневий районний суд міста Чернівців у рішенні від 19 липня 2011 року встановив, що роман «Р», у якому було використано ім’я позивача як ім’я персонажа, був твором художньо­документального характеру, «і відокремити художню частину роману від документальної неможливо». Тому суд визначив, що автор роману повинен був отримати згоду від позивача на використання його імені під час написання твору. Суд частково задовольнив позовні вимоги та зобов’язав видавництво знищити оригінал­макет, 11 обов’язкових примірників і всі поліграфічні матеріали, що стосуються роману «Р». Також суд зобов’язав автора твору зібрати та знищити всі отримані ним від видавництва екземпляри роману та стягнув із нього моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Суд апеляційної інстанції частково не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскільки «усунення порушення права позивача можливе без вилучення та знищення художнього роману «Р». Для захисту порушеного права позивача достатньо відповідно до частини 2 статті 278 ЦК України заборонити автору розповсюджувати художній роман «Р» до усунення зазначеного порушення». Також суд додатково зменшив розмір моральної шкоди — до 5 000 грн.

Як бачимо на прикладі цієї справи, суд прямо застосував передбачений частиною 2 статті 278 ЦК України спосіб захисту права на використання імені та показав його ефективність.

І це все? Ні

Наразі особливу увагу привертає розвиток гучної справи, що стосується незаконного використання імен реальних людей не в художньому романі з накладом 1000 екземплярів, а в американському серіалі з загальною світовою аудиторією в кілька мільйонів глядачів.

Навесні 2020 року до Голосіївського районного суду м. Києва було подано позов, який стосується захисту права на використання імен удови одного з пожежників та самого пожежника, що серед перших прибув на Чорнобильську атомну електростанцію в ніч на 26 квітня 1986 року.

Один із відомих американських каналів зняв художній серіал про ці події, не отримавши дозволу на використання імен позивачки та її загиблого чоловіка.

Після виходу серіалу, про який позивачка не знала та який одразу став мегапопулярним, зокрема й в Україні, позивачка відчула на собі всі наслідки небажаної слави. До неї почали звертатися журналісти та інші представники засобів масової інформації, не залишаючи її та її сина у спокої. Щоденний психологічний тиск і візити надто наполегливих представників ЗМІ змусили позивачку залишити домівку і переїхати до іншої частини країни. Негативне ставлення знайомих, а особливо вдів інших пожежників, адже саме історію позивачки було відображено в серіалі, випадки погроз їй та її синові зробили життя нестерпним.

Чітко відповідно до законодавства позивачка просить захистити її права, зобов’язавши виробника серіалу припинити порушення її прав на використання її імені та імені її чоловіка шляхом видалення сцен із серіалу, в яких протиправно використано ці імена без її згоди, та відшкодувати моральну шкоду. Також позивачка просить заборонити розповсюдження серіалу українським компаніям, які отримали права на демонстрацію серіалу, до моменту, коли виробник видалить із серіалу сцени з використанням імен позивачки та її померлого чоловіка.

Хоча позовну заяву було подано майже рік тому, виробник серіалу не виявляє зацікавленості в справі та не забезпечує явку уповноважених представників на засідання. Українські ж компанії, що демонструють твір, у якому порушено права позивачки, не заперечують факт використання імені позивачки та імені її чоловіка в серіалі, а оскаржують процесуальні моменти, пов’язані з доказами та визначенням розміру моральної шкоди, хоча позивачка просить стягнути моральну шкоду лише з виробника серіалу, який і порушив її права, а не з розповсюджувачів серіалу в Україні.

У зв’язку з цим варто зазначити, що компанії — виробники контенту можуть бути не зацікавленими у створенні гучного й небезпечного для них прецеденту. Такий прецедент підтвердив би реальність та ефективність захисту права на використання імені в Україні. У такому разі виробники художніх фільмів та серіалів, у яких може бути використано імена реальних людей, повинні будуть кілька разів подумати про можливі наслідки й ризики використання імен без дозволу цих реальних людей або їх родичів.

Це, звісно ж, стосується не всіх виробників, багато з них уже дотримуються норми про обов’язковість отримання дозволу на використання імені особи в художньому творі.

Замість висновку зазначимо: як свідчить практика, право на використання імені фізичної особи в художніх творах не є чимось незначним, що може бути проігноровано авторами творів, адже має безпосередній вплив на життя людей. Відповідну згоду може бути отримано і в простій письмовій формі, однак це убезпечить авторів від потенційних судових процесів та заборони розповсюджувати свої твори.