Impulse to the railroad

Трейнспоттінг виник у Великій Британії, коли двадцятирічний Ієн (Ян) Аллан (Ian Allan) влаштувався на стажування в офіс зі зв’язків із громадськістю станції Ватерлоо в Лондоні. До його обов’язків належало відповідати на всю кореспонденцію, що надходила до Ватерлоо. Серед іншого Ієн помітив, що ентузіасти залізниці регулярно звертаються до залізничної компанії із запитом щодо технічних характеристик локомотивів. Щоб налагодити з ними комунікацію, Ієн запропонував своєму керівництву зібрати необхідну інформацію про рухомий склад компанії і видати брошуру, яку можна було б розповсюджувати серед тих, хто надсилав запити. Отримавши відмову від керівника, Ієн вирішив створити і видати такий посібник самостійно. Згодом він започаткував клуб локо­споттерів, який об’єднав любителів залізниць. У клубі, зокрема, навчали безпечного спостереження за потягами. Перший посібник — «Абетка південних локомотивів» — було видано 1942 року. Уже за 10 років у Великій Британії щорічно продавався приблизно один мільйон локомотивних путівників або путівників ABC. До речі, потім Ієн Аллан заснував видавництво, яке спеціалізувалось на транспортній тематиці.

Докладніше про це незвичне хобі «УЮ» розповів юрист Mamunya IP ­Максим Трикур.

Трейнспоттінг — звучить для нас трохи незвично, хоча означає спостереження за потягами. З чого починалось ваше хобі? Можливо, в дитинстві була іграшкова залізниця?

Усе почалося з транскордонної залізничної подорожі між Південною Африкою та Замбією у вагоні, що пам’ятав Другу Англо­бурську війну та Вінстона Черчилля як репортера. Потім була подорож сполученням Сайґон — Ханой у В’єтнамі в кабіні машиніста і, звісно ж, незабутні електрички Одеса — Помічна.

Подорожі залізницею — чудова можливість відволіктись від щоденної метушні, насолодитись місцями, де не ловить мобільний інтернет, і порадувати себе неодмінно смачними вафельками «Артек», запиваючи їх гіркою розчинною кавою.

Прикметно, що в Україні багато туристів мріють про запуск внутрішніх рейсів між містами нашої Батьківщини, щоб забути про нічні потяги. Водночас Європа, піклуючись про довкілля, запускає дедалі більше нічних потягів, які в перерахунку на один пасажиро­кілометр є набагато екологічнішими за літаки.

Є інший різновид спостереження — за літаками. Ви до нього байдужі?

Трейн­ та плейнспоттери — ворогуючі табори споттерів. За інтерес до ворожого клану відступника піддають остракізму. Кожен справжній трейнспоттер, перш ніж його приймуть до братства, має протягом п’яти років продемонструвати відданість справі та зробити фото не менше ста різних одиниць рухомого складу. Це завдання не з простих, адже серед цільових об’єктів — рідкісні машини на кшталт дрезин, рейкових автобусів, колієвимірювальних лабораторій, буферних вагонів для перевезення небезпечних вантажів тощо.

Як відбувається спостереження за поїздами, що для цього потрібно? Як юристи знаходять для цього час?

Звичайне оснащення трейнспоттера доволі просте: мобільний телефон, блокнот і ручка для швидкого запису спостережень, книжка­каталог, до якої можна вносити дані спостережень. Також, враховуючи те, що спостереження за поїздами — тривалий процес, який відбувається на свіжому повітрі, слід обирати максимально комфортні речі. Одяг має бути за погодою. Бажано мати спеціальне тактичне взуття з підошвою, що не ковзає. І, звичайно ж, величезний запас терпіння.

Досвідчені трейнспоттери мають цілий арсенал специфічного обладнання: індикатори напруги в контактній мережі, карти­схеми залізниць, навіть оптичні хроматографи для визначення структури металу в рейках. Особ­ливо цінною вважається електромеханічна лінійка для визначення ступеня деформації колії під впливом сили Коріоліса.

Чи підтримують вас близькі в цьому хобі? Чи розвинута українська спільнота споттерів? Кого можна назвати типовим українським трейнспоттером, як ви гадаєте? В яких ще країнах ви спостерігали за поїздами?

Трейнспоттери — як снайпери. Працюють поодинці, зрідка — невеликими групами. Хоча останнім часом у спільноті з’явилось багато новачків, принаджених хайпом, що розкручується в соцмережах. Проте рафіновані споттери є одинаками за своїм modus operandi. Вполювати рідкісну одиницю рухомого складу — почесне досягнення, яке не хочеться ні з ким ділити.

Чи є якісь юридичні проблеми трейнспоттінгу? Чи є історії про допомогу трейнспоттерів поліції? Ви були в ролі свідка?

На залізниці є багато неписаних норм, що сягають своїм корінням початку ХХ століття. Приклад: за усталеним звичаєм машиніст зобов’язаний власноруч зібрати рештки дикої чи свійської тварини, яку збив його локомотив. Це здається дикістю у ХХІ столітті, проте цього правила дотримуються й досі, шануючи звичаї і традиції, започатковані старими залізничниками. Головна проб­лема трейнспоттінгу — школярі­екстремали, які заради ефектних фото підкоряють дахи електричок і неодмінно програють битву зі струмом у 36 000 вольт.

Якщо говорити про сучасність, то є неписані загальні правила, яким варто слідувати, щоб убезпечити себе під час споглядання за потягами: не робити фото потягів військового призначення чи з військовим обладнанням; робити фото або спостерігати за потягами в громадських місцях, на станціях, перонах тощо; фотографувати потяги з безпечної відстані, не ближче, ніж за п’ять метрів до колії.

Також варто перед трейнспоттінгом за кордоном дізнатись місцеві правила. Наприклад, у Великій Британії дозволено фотографувати потяги на всіх платформах і станціях. Винятком є лондонське метро, в якому можна робити знімки лише без спалаху та штативу. В Іспанії необхідно отримувати дозвіл на зйомку. У США зйомку потягів заборонено, оскільки фото, зроблене залізничним ентузіастом, охороняється авторським правом і не може бути вилучене в автора представниками влади. У Греції фотографування потягів заборонено без відповідного юридичного обґрунтування.

Як оформлюються результати трейнспоттінгу? У спостерігачів за птахами є спільноти в інтернеті, у вас є аналогічні? Які ваші успіхи?

Кожен справжній трейнспоттер має спеціальний журнал, де фіксує зустріч з тією чи іншою одиницею рухомого складу. Записи в журналі мають підтверджуватися фотографіями з метаданими, що містять інформацію про координати зйомки.

До метаданих також часто вносять дані потягів: назву, номер, тип, виробника, рік виробництва, клас, депо, максимальну швидкість, вагу, довжину, місце і дату фіксації потяга, країну, локацію, час прибуття та відправлення, номер вагона тощо.

Результати такого полювання потім верифікуються щонайменше двома учасниками регіональної федерації трейнспоттерів. Найпродуктивніші трейнспоттери за результатами року отримують відзнаки та визнання товаришів. Володар відзнаки протягом трьох років поспіль визнається аксакалом трейнспоттерського руху.

А загалом трейнспоттери бувають різні. Комусь важливо фіксувати побачені потяги на фото, деякі просто насолоджуються тим, що бачили їх у реальному житті, і вони не відчувають потребу в доказах. Комусь потрібно неодмінно «вполювати» рідкісний екземпляр та похвалитись у спільноті. Деякі споттери також цікавляться старими залізничними квитками, розкладом руху, залізничними вивісками чи іншими пам’ятними матеріалами, пов’язаними із залізницею. Особисто я люблю просто споглядати.

З чого порадите починати трейнспоттеру, наприклад, у Києві чи в Україні загалом?

Можна почати з будь­якої вузлової станції (Жмеринка, Шепетівка, Ніжин, Коростень тощо). Або із залізниць на півдні України — влітку ними везуть зерно до портів, а цілий рік — руду з Придніпров’я.

Ukrainian jurist