Довіра чи невіра?
Правовласники об’єктів інтелектуальної власності (ІВ) можуть реалізовувати свої права у відносинах із Національним органом інтелектуальної власності (НОІВ) як самостійно, так і через представника. Якщо це іноземці, то тільки з залученням патентних повірених.
Підзаконні нормативноправові акти, що регулюють питання набуття і розпорядження правами на об’єкти ІВ, передбачають, що представник заявника має діяти на підставі довіреності, яку він повинен надати НОІВ для підтвердження своїх повноважень.
Однак зазначені акти чітко не встановлюють, чи повинен представник надати НОІВ оригінальний документ або допускається надання посвідченої належним чином копії. На практиці ж НОІВ вимагає надання саме оригіналу довіреності, що в принципі зрозуміло, враховуючи відсутність відповідного регулювання питання щодо можливості надання копії довіреності та порядку її посвідчення.
Зважаючи на повсюдну діджиталізацію документообігу, карантинні заходи та останні зміни в законодавстві, що різко обмежили терміни виконання певних юридично значимих дій (наприклад, подання заперечення проти заявки на торговельну марку), відсутність можливості надання копії довіреності, зокрема в електронному форматі, стає фактором, який може суттєво ускладнити життя як бізнесу, так і юридичним фірмам, що обслуговують його інтереси.
Крім того, необхідність надання оригіналу довіреності НОІВ на постійне зберігання унеможливлює виконання вимог статті 248 Цивільного кодексу України, згідно з якою в разі припинення представництва за довіреністю представник зобов’язаний її негайно повернути. Зрозуміло, що в представника не буде фізичної можливості миттєво повернути оригінал довіреності з огляду на те, що цього документа в нього просто немає.
Зазначена проблема не є новою і добре знайома всім юридичним фірмам, що представляють інтереси клієнтів перед НОІВ.
Першим кроком у вирішенні цього питання став проєкт регламенту Апеляційної палати НОІВ, що передбачає можливість надання копії, а не оригіналу довіреності. Зокрема, проєкт містить положення про те, що копію довіреності може бути посвідчено представником, якщо в довіреності передбачено відповідне право посвідчення документів. У такому випадку відповідальність за достовірність і правильність копії покладається на представника.
Залишається надія, що це положення буде враховано не лише в регламенті Апеляційної палати НОІВ, а й в інших підзаконних нормативноправових актах, що регулюють питання набуття і розпорядження правами на об’єкти ІВ.